СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГІЧНО ЗАНЕДБАНІ ДІТИ

 Соціально-педагогічна занедбаність - це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості в неї властивостей суб‘єкта діяльності, спілкування, самопізнання й проявляється в порушенні образу «Я». 

Соціальна занедбаність формується під впливом соціальних умов, в яких розвивається дитина. Її основними проявами в дитячому віці є нерозвиненість соціально комунікативних якостей і властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлекції, труднощі в опануванні соціальних ролей. 

Педагогічна занедбаність зумовлена перш за все огріхами навчально-виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб‘єкта навчально-пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. Її проявами є важконаучуваність, важковиховуваність дитини, тобто суто педагогічні труднощі. 

Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємопов’язані та взаємозумовлені. 

Зовнішніми причинами виникнення соціально-педагогічної занедбаності в дитячому віці є дефекти сімейного виховання, на які накладаються огріхи і помилки у навчально-виховній роботі в дитячому садочку і школі, зокрема дегуманізація педагогічного процесу й сімейного виховання.

Внутрішніми причинами виникнення й розвитку занедбаності можуть бути індивідуальні психофізіологічні й особистісні якості дитини: генотип, стан здоров‘я, панівні психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодії з навколишніми та ін. 

Залежно від характеру динаміки, вираженості ознак занедбаності, рівня адаптації до соціального середовища й рівня опанування соціально значущої діяльності виділяють (легку), початкову (середню) і яскраво виражену ступінь соціально-педагогічної занедбаності дитини.