Практичні поради СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГАМ

Практичні поради 

1. Професійні поради між соціальними педагогами в присутності клієнта повинні вестися тільки з метою отримання позитивного психотерапевтичного ефекту. В інших випадках вони недоцільні.
2. Мова й поведінка фахівця у професійному сенсі - це мистецтво з позитивним емоційним і моральним спрямуванням. Свобода дій і водночас дотримання "сценарію" діалогу з клієнтом є необхідною складовою професійного успіху. Намагайтеся, аби ваші ідеї клієнт сприйняв як власні. Для цього доцільно мобілізувати вербальні ресурси, щоб аргументація була яскравою, нешаблонною й щирою. Водночас треба максимально уважно слухати клієнта, не вдаючись до звернення на "ти", особливо якщо він молодший за вас і має нижчий соціальний статус.
3. Необхідно виробляти професійні навички у процесі сприйняття клієнта й загалом іншої людини; слід звикати вдивлятися у психологічні риси й особливості вашого співрозмовника.
4. Треба виховувати в собі терплячість, уважність, чуйність, професійний такт, методику діагностики та прогнозування, концентровані виключно на клієнті, його проблемах.
5. Необхідно враховувати й послідовно долати почуття страху та депресії у клієнтів. Випромінюйте спокій та оптимізм, наполегливо контролюйте свій настрій перед зустріччю з клієнтом і під час неї. Ваш кабінет - своєрідна сцена.
6. Треба намагатися досягти емпатії з клієнтом, тонкого відчуття його емоційного стану. Уникайте чинників, що спричиняють флюстрацію - моральне ушкодження клієнта й руйнування його сподівань. Бо, можливо, ви його єдина надія.
7. Потрібно цікавитися моральним станом колег, допомагати людям, які оточують вас, принаймні духовно.
8. Не можна звикати до страждань клієнта. Емоційна байдужість несумісна з вашою професією.
9. Як зазначено у Етичному кодексі, соціальний педагог не може відмовити у наданні допомоги. Гуманістичний характер завдань, покладений на нього, дає підставу фахівцеві вимагати законної охорони особистої гідності, а також допомоги у виконанні своїх професійних обов'язків.
10. Щодня треба аналізувати свою поведінку в аспекті її моральності й мотивації, спілкуватися про моральну чистоту мови. "Не квапся своїми устами", - наголошує Еклезіаст. "Ваше ж слово хай буде: так - так, ні - ні" (Матв. 5, 37).
11. Необхідно плекати співчуття, товариськість, духовну єдність з колегами та клієнтами.
12. Потрібно виховувати в собі категорії доречної професійної поведінки: тактовність, стриманість, простоту та скромність, елементи професійної побутової естетики (охайність, акуратність в одязі, зачісці тощо).
13. Залежно від психологічного стану клієнта й особливостей його характеру щоразу треба користуватись індивідуальним стереотипом збирання інформації та діагностування, змінюючи звичну схему в спікуванні: соціальний педагог - клієнт.
14. Не потрібно зраджувати принципам етичності під час відвертої розмови з рідними і близькими важкого клієнта.
15. Треба пам'ятати, що навіть ненавмисна помилка соціального педагога свідчить про недостатність його знань та навичок. Необхідно опановувати практичне мистецтво фаху та його наукові настанови.
16. Бажано перед тим, як почати діагностувати чи надавати допомогу клієнту, уявити себе на його місці. І це буде надійною гарантією справедливості прийнятого вами рішення.
17. При виборі певної діагностичної методики чи відповідної соціально-педагогічної допомоги потрібно добре подумати, обміркувати можливі варіанти негативних результатів вашої діяльності. Це охолодить ваш запал і застереже від зайвих помилок.
18. Треба уникати не лише страхітливих, а й так званих образливих діагнозів, наприклад, "невроз", "істерія", "депресія" тощо. Останні нібито принижують особистість клієнтів, особливо тих, які мають лабільну (нестійку) психіку.
19. До "неприємного" клієнта соціальний педагог повинен проявити максимум терпіння та співчуття.
20. У свідомості клієнта, котрий має проблеми, треба створити враження, що він не один, що всі, хто його оточують, щиро і глибоко співчувають йому та готові допомогти.
21. Треба виховувати в собі засади фахової моралі, враховуючи найкращі взірці життєвої поведінки й вчинків видатних педагогів-гуманістів.
22. Завжди необхідно дотримуватися принципів професійної деонтології в психологічних системах "соціальний педагог - родичі клієнта", "соціальний педагог - науковий керівник", "соціальний педагог - суспільство".
23. Під час спілкування з родичами клієнта треба зберігати добросердність, тактовність і терпіння. Ваші співрозмовники можуть бути необ'єктивними і надто збентеженими, але то не їхня провина. Пробачайте їм таку поведінку. Соціальний педагог, який не може стримати себе в подібній неприємній ситуації, втрачає, а не виграє.
24. Соціально-педагогічна етика органічно пов'язана з компетентністю, кваліфікацією, діловитістю професійного педагогічного колективу, тобто з його соціальними рисами і настановами. Саме таке поєднання створює етичну домінанту на роботі. Отже, будь-який соціальний педагог, якщо він покладається тільки на себе, фактично ще не зробив незмінні моральні пріоритети своїм необхідним внутрішнім лейкмотивом. Самовиховання фахівця початок, але немає меж і кінця.
25. Не слід вважати свої знання абсолютними, тому що  соціальна педагогіка - особливо динамічна наука, всі досягнення якої практично неможливо засвоїти одній людині.
26. Не треба нехтувати порадами свого колеги навіть у тих випадках, коли ваша теоретична підготовка краща за його. Пам'ятайте, що в роботі велике значення має практичний досвід.
27. Потрібно намагатися не робити категоричних умовиводів у складних педагогічних ситуаціях, не зіставивши своїх думок з позицією колег. 
28. Частіше протрібно радитись зі своїми колегами, адже таке взаємне спілкування допоможе вам виробити правильне фахове мислення.
29. Треба запам'ятати, що ваша надмірна гординя буде спрямована проти вашого авторитету.
30. Не потрібно звертатися за порадою до колег з дріб'язкових питань; прагніть отримати відповіді на них самостійно, шляхом клопіткої праці над спеціальною літературою.
31. Радячись зі своїми колегами, не треба робити спроб і зусиль перекласти свої професійні обов'язки на них, прикриватись авторитетом інших.
32. Поради колег не повинні бути для вас аксіомами, а, скоріше, вказівками до розв'язання складних фахових завдань. Прийняття остаточного рішення залишається за вами.
33. Не треба боятися відповідальності за свої професійні вчинки, якщо останні здійснені за велінням вашої совісті.
34. Соціальний педагог мусить бути щедрим на добрі поради й дії, ніколи не відмовлятися від надання допомоги, коли її у нього просять.
35. Зауваження колезі треба намагатися робити якомога делікатніше й водночас принципово та наполегливо.
36. Треба бути морально безкомпромісними з колегами, особливо коли мова йде про інтереси клієнта. Такої поведінки вимагає професійна честь.
37. У роботі з клієнтом ніколи не варто позбавляти його надії.
38. Треба пам'ятати, що формалізм, черствість та байдужість - вороги всієї фахової діяльності, але особливо неприпустимі вони, коли соціальний педагог працює з дітьми з девіантними відхиленнями та певними фізичними та психічними обмеженнями. 
39. Здебільшого думка про людину й, зокрема, соціального педагога виникає на підставі першого враження. Отже, треба зважати, що спілкування з клієнтом потребує вашої уваги, чемності, відповідного вигляду, вміння розмовляти. Жодна така деталь не проходить повз "психологічне дзеркало" клієнта.
40. Соціальний педагог повинен сформувати в собі емпатію, тобто емоційну й психологічну позицію співпереживання, тонкого розуміння тривог клієнта.
41. Потрібно постійно аналізувати свої взаємини з клієнтами та колегами, особливо помилки, яких ви могли припуститися, але зуміли уникнути.
42. Виховуйте в собі почуття професійної відповідальності перед клієнтом.
43. Не треба забувати про свої естетичні захоплення, а, навпаки розширювати їх. Естетичні цінності та уподобання також є інструментом підвищення моральності соціального педагога.
44. Необхідно залишатися людиною серед людей, бо така риса характеру є провідною в особистості соціального педагога. 

Автори: Роксолана Василівна Зозуляк-Случик,

              Богдан Іванович Ковбас

Використана література:

Зозуляк-Случик Р. В. Етика соціально-педагогічної діяльності: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Р. В. Зозуляк-Случик, Б. І. Ковбас. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2011. - 212с.